Цикл публікацій «30 років на службі у Феміди»: повоєнні роки діяльності Миколаївського держарбітражу

Господарський суд Миколаївської області продовжує серію публікацій, присвячених історії становлення господарського судочинства на Миколаївщини та його видатним представникам.
Сьогодні наша публікація – про повоєнні роки діяльності Миколаївського держарбітражу.

1947 року Миколаївський держарбітраж при Миколаївському облвиконкомі був розташований у будинку № 25 по вул. Велика Морська. До його штату входило 3,5 одиниці: посада головного арбітра (оклад — 980 крб.), арбітра (оклад — 740 крб.), секретаря (оклад — 360 крб.) та піводиниці прибиральниці (оклад — 112 крб. 50 коп.). У грудні 1949 року посаду арбітра скорочено. Пізніше, у звіті про роботу держарбітражу за 1949 рік, головний арбітр О.П. Чернишев, порівнюючи показники роботи за 1940 та 1949 роки, доводив, що посада арбітра, яку було скорочено, є вкрай необхідною.
У серпні 1953 року на посаду головного державного арбітра був призначений І.Г. Побірченко, який, пропрацювавши до грудня 1956 року, був переведений до Москви.

Ігор Гаврилович Побірченко (1923 – 2012)

Головний державний арбітр Миколаївського державного арбітражу (1953—1956 рр.). Народився 15 листопада 1923 року в м. Києві, 1953 року закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. З 1953 по 1956 р. працював головним державним арбітром Миколаївського державного арбітражу. Кандидат юридичних наук (1964 р.). Доктор юридичних наук (1971 р.). 28 років присвятив науково-викладацькій діяльності в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка (1965—1993 рр.). 1992 року вперше в Україні створив Міжнародний комерційний арбітражний суд, а 1994 року — Морську арбітражну комісію, які очолює з дня їх заснування. Автор більше 230 наукових праць. Заслужений діяч науки і техніки України (1990 р.). Дійсний член Академії правових наук України (1993 р.). Має державні нагороди.

1958 року посаду головного арбітра обіймав О.Л. Лебедєв.

Згодом Одеський, Кримський, Миколаївський та Херсонський держарбітражі було об’єднано в міжобласний державний арбітраж при виконкомі Одеської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих. З огляду на це, відповідно до рішення виконкому Миколаївської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих від 25 листопада 1963 року № 441 держарбітраж ліквідували з 1 січня 1964 року, а головного арбітра А.А. Григор’єву зобов’язали повідомити через пресу про ліквідацію та підготувати матеріали для передання новоствореному міжобласному держарбітражу.

Аліса Андріївна Григор’єва (1929 – 2018)

Головний державний арбітр Миколаївського державного арбітражу (1963–1964 рр.). Народилася 12 листопада 1929 року в м. Херсоні, 1953 року з відзнакою закінчила Одеський державний університет ім. І.І. Мечнікова. З 1953 по 1963 р. працювала адвокатом Запорізької обласної колегії адвокатів, старшим консультантом Запорізького управління Міністерства юстиції, директором школи в с. Клітицьк Волинської області, юрисконсультом Миколаївського облвиконкому. 1963 року затверджена на посаду головного арбітра державного арбітражу при виконкомі Миколаївської обласної ради. Звільнена у зв’язку з обранням на посаду секретаря виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих. З 1970 по 1987 р. обиралася на посаду народного судді Центрального районного суду м. Миколаєва.

У січні 1966 року постановою Ради Міністрів УРСР від 31 грудня 1965 року № 1278 знову було створено державні арбітражі при обласних виконкомах, затверджено «Положення про державні арбітражі» та структуру і штатну чисельність обласних держарбітражів.

Новостворений державний арбітраж при виконкомі Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих розпочав свою діяльність у січні 1966 року на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 31 грудня 1965 року № 1278. Він став обласним органом з вирішення господарських спорів між державними, кооперативними та іншими цивільними підприємствами, організаціями та установами й діяв на правах відділу облвиконкому. Основними завданнями державного арбітражу були: забезпечення охорони майнових прав та законних інтересів підприємств, організацій та установ; зміцнення та розвиток співпраці між підприємствами, організаціями та установами у справі виконання народно-господарського плану; сприяння у виконанні планів та завдань щодо поставок продукції та інших зобов’язань.

Штат Державного арбітражу при Миколаївському облвиконкомі налічував три посади: головного арбітра (Олександр Леонідович Лебедєв), державного арбітра (Валентина Миколаївна Полянська) та машиністки (Валентина Іванівна Іванова). Вони займали три кімнати в приміщенні облвиконкому й були забезпечені необхідними меблями. Заробітна плата головного арбітра становила 175 крб., державного арбітра — 102 крб. 50 коп., машиністки — 60 крб.
Найбільшу кількість становили спори щодо розрахунків, якості, нестач та недопоставок продукції. Більшість позовів було подано миколаївським міськплодоовочторгом, молочним комбінатом, трансформаторним заводом, заводом дитячих велосипедів. Було встановлено тісний зв’язок із міським комітетом народного контролю. До нього надсилали узагальнену інформацію щодо розглянутих справ, зокрема про випуск недоброякісної продукції трансформаторним заводом і трикотажною фабрикою, а також про затримку повернення тари шиноремонтним заводом.

1967 року Миколаївський держарбітраж розглянув 1342 спори (1161 майновий та 181 переддоговірний). Найбільшу кількість позовів, пов’язаних з поставками неякісного товару, було подано до маслосирзаводів (127 справ).

1968 року держарбітраж розміщався у двох кімнатах, третю кімнату облвиконком передав інспекції з охорони природи.

1974 року вирішено 1450 майнових та 256 переддоговірних спорів, з яких 7 спорів стосувалися примусового укладання угод.

Працівники держарбітражу 1975 року прочитали 22 лекції для майже півтори тисячі слухачів. У січні-лютому 1975 року проведено 6 лекцій з господарського законодавства для директорів радгоспів та голів колгоспів області, працівників трестів «Укрмеліорація» та «Миколаївводбуд», у вересні — лекцію для депутатів Верховної ради УРСР та Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих.

1979 року штат держарбітражу при Миколаївському облвиконкомі було збільшено — на посаду державного арбітра прийняли Валентину Петрівну Науменко, яка раніше працювала у приймальні голови облвиконкому, навчаючись на заочному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету.

1982 року найбільше позовів щодо неякісної продукції було подано до Миколаївської взуттєвої фабрики (46 справ), унаслідок чого держарбітраж збільшив розмір штрафу на 50% та стягнув до союзного бюджету близько 11000 крб. За повідомленням держарбітражу посадових осіб фабрики було притягнуто до відповідальності (позбавлено премій у розмірі 9000 крб. та стягнуто 7272 крб.).

1982 року в держарбітражі працювали 5 осіб: головний арбітр (О.Л.Лебедєв), державні арбітри (В.М.Полянська та В.П.Науменко), старший консультант (Е.Г.Кривицька) та машиністка (В.В.Іванова). Усі працівники мали вищу освіту.

Згодом Одеський, Кримський, Миколаївський та Херсонський держарбітражі було об’єднано в міжобласний державний арбітраж при виконкомі Одеської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих. З огляду на це, відповідно до рішення виконкому Миколаївської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих від 25 листопада 1963 року № 441 держарбітраж ліквідували з 1 січня 1964 року, а головного арбітра А.А. Григор’єву зобов’язали повідомити через пресу про ліквідацію та підготувати матеріали для передання новоствореному міжобласному держарбітражу.

Олександр Леонідович Лебедєв (1930 – 2009)

Головний державний арбітр Миколаївського державного арбітражу (1956–1963 рр., 1966–1991 рр.). Народився 22 грудня 1930 року в селі Речиця Калузької області, 1954 року закінчив Московський юридичний інститут. З 1954 по 1956 р. працював інструктором, юрисконсультом, помічником голови Миколаївського обласного виконавчого комітету. З 1956 по 1963 р. — головний державний арбітр Миколаївського державного арбітражу. З 1963 по 1966 р. — арбітр Державного арбітражу при Раді Міністрів РРФСР. З 1966 по 1991 р. — головний державний арбітр Миколаївського державного арбітражу, виконуючий обов’язки голови арбітражного суду Миколаївської області. Почесний працівник арбітражного суду (1998 р.).

Валентина Миколаївна Полянська (1923 – 2013)

Державний арбітр Державного арбітражу при Миколаївському облвиконкомі (1966 — 1990 рр.).

У лютому 1985 року звільнилася державний арбітр В.П.Науменко (перейшла на роботу до колегії адвокатів), у березні на цю посаду призначено П.В.Цвєткову.

1988 року держарбітраж області розглянув 1959 справ. Завдяки постійному контролю держарбітражу за кількістю та результатами розглянутих справ кількість позовів протягом кількох років майже не змінювалась, лишаючись однією серед найменших по Україні.

Джерело: Господарське судочинство на теренах Миколаївщини: від Ольвії до сьогодення: науково-публіцистичне видання / за ред. К.Л. Василяки. Миколаїв: Іліон, 2011. 124 с.