Обрання суддів на адміністративні посади: переваги і перешкоди

8 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про відновлення довіри до судової влади», спрямований на утвердження в суспільстві верховенства права та законності, відновлення довіри до судової системи України, притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги. Відповідно до цього документа внесено зміни до низки законодавчих актів України, зокрема й до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Найбільший суспільний резонанс отримало втілення у життя змін, пов’язаних із новим порядком обрання суддів на адміністративні посади. Як відомо, відтепер згідно із оновленою ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голів і заступників голів судів обирає більшість від кількості суддів, які працюють у відповідному суді — шляхом таємного голосування. До обрання керівництва суду управлінські функції мусять виконувати судді, які мають найбільший стаж роботи, як того вимагає видозмінена ст. 24 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Нові законодавчі норми покликані «перезавантажити» судову систему в державі й прискорити процес очищення її від керівників, не гідних звання судді. Важливо також, що цей процес законодавці вирішили зробити регулярним.

Так, як зазначено у ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в її останній редакції), голова місцевого суду та його заступник призначаються на посади шляхом таємного голосування строком лише на один рік і не можуть обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд.

На перший погляд здається, що обмежений строк перебування суддів на адміністративних посадах — якнайкраще рішення в умовах побудови в країні ефективного люстраційного механізму. Однак аналіз подій, що відбулися в судовій системі у зв’язку із запровадженням нового порядку обрання керівництва судів, та спостереження за реакцією суспільства на нововведення дає підстави говорити про деякі поспішні рішення у регулюванні адміністративних процесів у суді.

По-перше, зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію у державі та брак фінансування судової системи, вирішення суттєвих проблем функціонування суду (наприклад, питань оренди приміщення) може потребувати значно більше часу порівняно з минулими періодами. Короткий строк перебування суддів на посадах голови суду, його заступника не сприятиме якісним та швидким змінам в адмініструванні суду та робить неможливим реалізацію довгострокових програм вдосконалення роботи суду. 

По-друге, часта зміна керівництва у будь-якій сфері діяльності є загальновизнаним дестабілізувальним чинником, який негативно впливає на роботу установи. Судді, які обійматимуть адміністративні посади через рік (або через два роки у разі обрання голови суду та/або його заступника на другий строк), втілюватимуть у життя нові методи керівництва, розставлятимуть інші пріоритети під час вирішення поточних проблем. Це може призвести до суперечностей та нівелювання позитивних наслідків роботи попередніх керівників, а також вплинути на взаємодію з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у відносинах з якими голова суду здійснює представницькі функції на підставі п.1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

По-третє, короткий строк перебування на адміністративній посаді (1-2 роки) може вплинути на зниження почуття відповідальності деяких керівників, які формально відбуватимуть строк на посадах, отримуючи відповідну заробітну плату, але не вживаючи дієвих заходів для поліпшення діяльності суду.

Ураховуючи зазначене, вважаємо, що було б доцільно закріпити у законодавстві зміни до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо збільшення мінімального строку призначення суддів на посади голови суду та його заступника до 3 років з правом бути обраним повторно щонайменше на 1 рік. 

Оптимальний варіант було викладено у законопроекті від 23.04.2014 № 4707-2, в якому пропонувалось призначати суддів на адміністративні посади строком на 3 роки, але не більше строку повноважень судді. При цьому суддя не може обіймати одну адміністративну посаду більш як два строки підряд. Цей законопроект також поки що не було ухвалено.

З проблемою строку здійснення повноважень на керівних посадах у суді тісно пов’язане висування кандидатур на посади голови суду та його заступника.

На жаль, рівень довіри громадян до судової влади сьогодні не викликає оптимізму. Наріжним каменем непорозуміння з боку громадськості став той факт, що у результаті виборів у великій кількості судів до влади прийшли старі кадри. Проте не все так однозначно. 

У новому Закону поки що немає норми, яка б забороняла висувати на адміністративні посади кандидатури суддів, які вже виконували управлінські функції в цьому суді. Однак, 15 та 16 квітня 2014 року у Верховній Раді України було внесено законопроекти № 4707 та № 4707-1 про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких пропонувалося встановити, що головами, заступниками голів місцевих, апеляційних та касаційних судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів не можуть бути обрані особи, які були призначені та обіймали ці посади з червня 2010 року по лютий 2014 року. 

На сьогодні ці законопроекти не ухвалено. На нашу думку, наявність заборонної норми поставила би під великий сумнів авторитет всіх голів та заступників голів у судах без винятку, зокрема й тих, хто зарекомендував себе висококваліфікованим і достойним представником судової влади, талановитим керівником. 

У деяких випадках обрання тих самих осіб видається цілком прийнятною, зрозумілою дією. Інша річ — голосування за керівників із репутацією, несумісною із обійманням адміністративних посад в органах судової влади. Такий розвиток подій, звісно, є неприпустимим, і для запобігання цьому явищу законодавець має вжити всіх адекватних правових засобів. 

Призначення судді на адміністративну посаду без додержання останньої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не допускається. Як було вже зазначено вище, голови судів та їхні заступники призначаються на посади шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді. 

З одного боку, ураховуючи демократичність процедури, вбачаємо в ній лише переваги. Однак, цьогорічний процес виборів голови та його заступників засвідчив, що в деяких судах «залежність» від колективу претендента на адміністративну посаду, закріплена законодавцем, призвела до затягування часу обрання керівництва суду та інших негативних наслідків. 

Як бачимо, брак гарантії, що суддя із найбільшим стажем роботи, якого Закон примушує тимчасово виконувати обов’язки голови суду, буде сумлінно та професійно здійснюватиме адміністративні повноваження, може призвести до управлінської кризи в суді. Максимального напруження криза досягає тоді, коли ще й думки суддів щодо кандидатур на адміністративні посади кардинально розходяться й досягти консенсусу дуже складно.

У зв’язку з цим постає запитання: як діяти в разі конфронтації між суддями в колективі, їх неможливості дійти згоди щодо певних кандидатур й дати зборів суддів, унаслідок чого неможливо забезпечити присутність на голосуванні більшості від кількості суддів, які працюють у відповідному суді?

Роз’яснення зазначених проблемних питань на найвищому державному рівні, удосконалення законодавчих норм щодо обрання суддів на адміністративні посади стане одним із дієвих засобів на шляху відновлення довіри до судової системи України.

Голова Господарського суду Миколаївської області К.Л.Василяка