Стягнення заборгованості з Миколаївської обласної лікарні: правда і вимисел

У вересні 2014 року пацієнти та відвідувачі Миколаївської обласної лікарні, розташованій на вул. Київській 1, мали змогу ознайомитись із цікавим оголошенням на дверях одного з відділень лікарні.

На перший погляд, нічого особливого в оголошенні не було — тільки прохання надати лікарні допомогу у вигляді коштів, які можна вносити у касу благодійної організації, яка працює лише на відділення обласної лікарні. Такі оголошення, на жаль, стали частим і звичним явищем в установах України, зважаючи на складні економічні умови у державі. Та й Закон не забороняє добровільних спонсорських внесків на потреби лікарень. Отже, виходить, що приводу дивуватись начебто й немає, але…

Аргументуючи своє прохання, адміністрація в оголошенні пояснювала, що без такої допомоги «лікарня не зможе працювати». Рахунки лікарні заарештовано. Обласна лікарня не зможе розрахуватись за прання білизни, вивіз сміття, дезінфекцію, поточний ремонт медичного обладнання, обслуговування технічного обладнання, метрологічний контроль, доставку кисню, обслуговування ліфтів та газових котелень, послуги зв’язку, придбання бланків та ін. Це є абсолютною правдою.

Водночас, звертаючись до пацієнтів лікарні, адміністрація медичного закладу в тексті оголошення недвозначно натякала на джерело всіх цих бід — на Господарський суд Миколаївської області. Як було зазначено в тексті оголошення, господарський суд «закрив усі бюджетні розрахунки для оплати поточних платежів за надання послуг. Це 120 тис. гривень щомісячно». Така ситуація виникла у зв’язку з тим, що «державний бюджет не розрахувався з обласною лікарнею за закуплене обладнання в 2012 році». 

Господарський суд Миколаївської області категорично не погоджується з позицією адміністрації обласної лікарні, висловленою у вищезазначеному формулюванні. Вважаємо за потрібне надати необхідні роз’яснення для спростування неправдивої інформації, яка шкодить репутації органу судової влади й негативно впливає на рівень довіри населення до господарського суду.

По-перше, звертаємо увагу на те, що чинним законодавством України не віднесено до повноважень господарського суду права чи обов’язку закривати рахунки будь-якого підприємства, установи, організації. 

Отже, викладена в оголошенні інформація про те, що саме господарський суд «закрив усі бюджетні розрахунки для оплати поточних платежів за надання послуг» є провокативною та спрямованою на створення негативного іміджу суду й осудливого ставлення до нього з боку пацієнтів і відвідувачів лікарні.

Як відомо, право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах тощо має право державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, яке є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у Законі «Про виконавче провадження», і спрямоване на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Такі дії провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

По-друге, під час розгляду судових справ Господарський суд Миколаївської області завжди із розумінням ставився до проблем державних установ, які фінансуються з Державного бюджету, зокрема й до Миколаївської обласної лікарні, яка є закладом комунальної власності області.

Як приклад, наведемо деякі нюанси розгляду судом справи № 915/638/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-інвест» до Миколаївської обласної лікарні про стягнення 572 595 грн. 55 коп. за договором поставки товару (медичного устаткування).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07 липня 2014 року у вказаній справі з Миколаївської обласної лікарні було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» 478 000 грн. основного боргу; 33 460 грн. інфляційних втрат; 20 351 грн. 01 коп. – 3% річних; 32 грн. 31 коп. пені та 11 342 грн. 87 коп. судового збору. 

Слід звернути увагу на те, що за приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального колексу господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Звертаємо увагу громадян на те, що керуючись вищенаведеними нормами законодавства, господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, врахував, що неналежне виконання зобов’язання за договором сталося не з вини відповідача (обласної лікарні), що відповідач є підприємством комунальної власності, фінансується з державного бюджету та фактично не має власних доходів. Тому суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені і в частині стягнення 35 300 грн. пені було відмовлено. 

25 липня 2014 року на виконання рішення було видано наказ. Невдовзі, 12 вересня 2014 року, Миколаївська обласна лікарня звернулась до суду із заявою, в якій просила відстрочити виконання рішення до квітня 2015 року та відновити платежі за бюджетними рахунками місцевого бюджету.

Суд прийняв заяву до розгляду у судовому засіданні. Заяву було задоволено частково.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. 

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, Господарський суд Миколаївської області взяв до уваги, що діяльність Миколаївської обласної лікарні пов’язана із забезпеченням здоров’я громадян області, а також урахував ступінь вини боржника у виникненні спору й дійшов висновку про можливість надати відстрочку виконання рішення суду, оскільки боржником є заклад комунальної власності, який фінансується з бюджету й перебуває у скрутному матеріальному становищі через нестачу грошей у державі. 

Суд визнав, що наведені боржником обставини (відсутність коштів на рахунку, надходження коштів лише в новому фінансовому році) унеможливлюють виконання рішення, що в свою чергу завдає також збитків стягувачеві, який не має змоги отримати належні йому за рішенням суду кошти. 

Визначаючи строк, на який може бути відстрочено виконання рішення суду, суд спирався на об’єктивні обставини, що склалися, і дійшов висновку, що відстрочку виконання рішення суду слід надати після закінчення першого кварталу 2015 року, тобто до 1 квітня 2015 року. Господарський суд розсудив, що відстрочка виконання судового рішення надасть можливість боржнику повністю виконати рішення суду, що матиме позитивні наслідки і для стягувача, який отримає борг у встановлений судом строк.  

Щодо прохання боржника відновити платежі за бюджетними рахунками місцевого бюджету, суд, відмовляючи в його задоволенні, зважав на те, що це питання в жодному разі не може розглядатися в рамках Господарського процесуального кодексу, отже відмовив в його задоволенні.

В іншій справі № 915/502/14 — за позовом ТОВ «Ілатанмед» до Миколаївської обласної лікарні про стягнення заборгованості у сумі 1 976 479 грн. 65 коп. за договором поставки товару — суд, ознайомившись з матеріалами справи й досліджуючи докази, надані сторонами, дійшов висновку, що відповідач не довів обставин, які спростовують вимоги позивача, а саме – не надав належних доказів, що свідчать про належне та реальне виконання взятих на себе грошових зобов’язань у спірних відносинах. Перевіривши нарахування позивачем розмір інфляційних витрати, річних та пені, дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення заборгованості та санкцій. Було прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі. 

Випадки розгляду господарським судом справ, в яких боржником виступає установа, що фінансуються з бюджету, є не поодинокими. Звертаємо увагу громадян на те, що під час розгляду таких справ суд оцінює всі надані документальні докази виключно згідно з вимогами чинного законодавства та приймає рішення з дотриманням усіх норм матеріального і процесуального права. 


Голова Господарського суду Миколаївської області К.Л. Василяка