92-а річниця утворення арбітражно-судової системи в Україні

У листопаді 2014 року виповнюється 92 роки від дня утворення арбітражно-судової системи в Україні.

Початком створення арбітражних судів на території України арбітражних судів у сучасному розумінні є період заснування 1807 року комерційного суду в Одесі. Згодом такі суди було створено у Феодосії (1819) та в Ізмаїлі (1832). Перехід від комерційних до арбітражних судів та комісій не змінював призначення цього органу — вирішувати спори, пов’язані з відносинами власності. 

Однак, сьогодні днем утворення арбітражно-судової системи вважають 21 листопада 1922 року — день, коли було прийнято Постанову Ради народних комісарів УСРР про затвердження Положення про порядок вирішення майнових спорів між державними установами та підприємствами. 

Після закінчення громадянської війни розпочалося впровадження НЕПу (нової економічної політики) та відновлення народного господарства, у зв’язку з чим виникла потреба у створенні спеціальних органів для вирішення спорів між суб’єктами господарювання. 

Відповідно до вищезазначеного Положення про порядок вирішення майнових спорів між державними установами та підприємствами було створено арбітражні комісії: Вищу арбітражну комісію при Українській економічній раді та арбітражні комісії на місцях при губернських економічних радах.

Арбітражні комісії, що діяли з 1922 по 1931 роки, були наділені судовими функціями. Комісії здійснювали провадження за правилами цивільно-процесуальних кодексів союзних республік, проте з відмінностями, що обумовлювалися особливостями підвідомчих їм справ. Рішення місцевих арбітражних комісій могли бути оскаржені до Вищої арбітражної комісії при Українській економічній раді. Економічні умови того часу (недотримання господарських розрахунків, недостатній розвиток системи договірних відносин, неналежна увага до договірної дисципліни) вплинули на обсяг повноважень арбітражних комісій. Так, вони мали право застосовувати відстрочку або розстрочку виконання зобов’язань, замінювати предмет виконання, визначати грошовий еквівалент, у деяких випадках повністю або частково звільняти боржника від виконання зобов’язань. 

Подальший розвиток арбітражу пов’язаний із переходом на госпрозрахункові принципи господарювання та виникненням економічних відносин на підставі договорів.

Застосування принципу узгодження в регулюванні господарських відносин призвело до збільшення кількості спорів між підприємствами та організаціями, а також до зміни характеру спірних правовідносин. Тому, з метою запровадження швидкого і оперативного розгляду справ при суворому державному контролі за дотриманням планової і договірної дисципліни, 3 травня 1931 року Постановою Центрального Виконавчого Комітету і РНК СРСР затверджується Положення про Державні арбітражі, відповідно до якого арбітраж набув статусу особливого, принципово нового органу, діяльність якого спрямовувалась на захист прав та інтересів господарюючих суб’єктів. 

5 червня 1931 року Постановою Всеукраїнського ЦВК та РНК УСРР затверджується Положення про Державний арбітраж УСРР, на виконання якого створено Держарбітраж при РНК УСРР та міжрайонні органи Держарбітражу в містах Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську та Сталіно (Донецьку). Проте, вже в 1932 році міжрайонні органи Держарбітражу було ліквідовано та утворено Держарбітражі при обласних виконавчих комітетах УСРР.

Після затвердження Положення про Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР 17 серпня 1960 року органи Держарбітражу утворили єдину систему в масштабах країни.

Рада Міністрів СРСР 17 січня 1974 року прийняла Постанову «Про подальше удосконалення організації і діяльності органів державного арбітражу», відповдіно до якої вводився в дію централізований нагляд за законністю прийнятих рішень, що забезпечувало єдність практики вирішення господарських спорів, оскільки вищі органи отримали право переглядати рішення нижчих інстанцій.

4 червня 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про арбітражний суд», яким надала арбітражним судам статусу органів судової влади, що здійснюють правосуддя в господарських відносинах у якості спеціалізованих судових установ. Згідно з цим Законом в Україні розпочали діяльність арбітражний суд АР Крим, арбітражні суди областей, міст Києва та Севастополя, що становили єдину систему арбітражних судів України, яку очолив Вищий арбітражний суд України. 

Після набрання чинності 10 лютого 1993 року Законом України «Про статус суддів» всі арбітри отримали статус суддів. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституція України створила правову базу, що забезпечила розвиток судово-правової системи в Україні. Законом України «Про арбітражний суд» від 20 лютого 1997 року слово «арбітр», «арбітражна колегія» замінено словами «суддя», «судова колегія», що ще більше підкреслило правову природу арбітражних судів як спеціалізованих судових органів. З моменту прийняття вищевказаного Закону арбітражні суди в Україні впевнено посіли своє місце в системі органів правосуддя.

Черговим значним кроком в реформуванні арбітражно-судової системи держави стало прийняття 21 червня 2001 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд», яким, зокрема, слово «арбітражний» замінено словом «господарський», запроваджено три ланкову систему судів, утворено апеляційну і касаційну інстанції для розгляду скарг на рішення місцевих судів, змінено обсяг прав учасників судового процесу.
З набуттям чинності 1 червня 2002 року Закону України «Про судоустрій України», втратив силу Закон України «Про господарські суди», що умовно можна вважати завершенням першого етапу судової реформи.

7 липня 2010 року Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яким визначено організацію здійснення правосуддя, систему судів загальної юрисдикції, статус суддів, порядок здійснення суддівського самоврядування тощо, який діє і сьогодні.