Приймаючи судові рішення, суд дотримується принципів змагальності та рівності сторін, які є одними з основних складових поняття «право на справедливий суд»

У Господарському суді Миколаївської області перебуває на розгляді судова справа, що становить суспільний інтерес – справа № 915/1153/20 за позовом Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Неомаркет-I” про визнання недійсним договору про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

23 вересня 2020 року Державне підприємство “Племрепродуктор “Степове” надало до Господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення позову, в якій просило суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Неомаркет-І”  здійснювати збирання врожаю насіння соняшника з земельних ділянок загальною площею 895,36 га та кукурудзи з земельної ділянки загальною площею 108 га до набрання рішенням у справі законної сили, про що постановити відповідну ухвалу.  

24 вересня 2020 року Державне підприємство “Племрепродуктор “Степове” до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало заяву про уточнення вимог заяви про забезпечення позову, в якій просило заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Неомаркет-І» та іншим особам за дорученням, довіреності або будь-яким договором здійснювати збирання зазначеного вище врожаю.

Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що існує ймовірність, того, що до закінчення розгляду даної справи відповідач здійснить збирання врожаю соняшника та кукурудзи, розташованого на земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні позивача та в подальшому реалізує його, а кошти від реалізації перерахує іншим особам, що фактично призведе до позбавлення можливості позивача здійснити захист своїх порушених прав, щодо відшкодування коштів отриманих від реалізації врожаю соняшника та кукурудзи.

25 вересня 2020 року Господарський суд Миколаївської області ухвалив відмовити повністю у задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої  ДП «Племрепродуктор “Степове”».

В ухвалі суду від 25.09.2020, зокрема зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який  сприяє виконанню рішень   суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого   статтею 55 Конституції України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу    реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, в першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним Договору №10/03 про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції від 10.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Неомаркет-I” та Державним підприємством “Племрепродуктор “Степове” з моменту його укладення, оскільки, на думку позивача, він є протиправним, укладеним з перевищенням повноважень та без дотримання вимог чинного законодавства.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується. Закріплена зазначеною статтею   Цивільного Кодексу України   презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з п.2.3 Договору №10/03 від 10.03.2020 сторони погодили, що збирання врожаю проводиться Товариством з обмеженою відповідальністю “Неомаркет-I”.

З метою фіксації кількості та якості зібраного урожаю сторони забезпечують присутність своїх представників при його збиранні (п.2.4 Договору №10/03 від 10.03.2020).

Згідно з п.2.5 Договору №10/03 від 10.03.2020, зберігання готової продукції може здійснюватись Державним підприємством “Племрепродуктор “Степове” на умовах, що визначаються Додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 4.1.11 Договору №10/03 від 10.03.2020 визначено, що Державне підприємство “Племрепродуктор “Степове” зобов’язано сприяти Товариству з обмеженою відповідальністю “Неомаркет-I” та не чинити перешкод під час збирання врожаю.

Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона Товариству з обмеженою відповідальністю “Неомаркет-I” та іншим особам  здійснювати збирання врожаю насіння соняшника та кукурудзи з відповідних земельних ділянок, фактично призведе до перешкод у виконанні відповідачем робіт по збиранню врожаю, як то визначено та узгоджено сторонами в п.2.3 та п.4.1.11 Договору.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактів вчинення з боку відповідача чи інших осіб дій щодо реалізації  майна (насіння соняшника та кукурудзи) чи здійснення підготовчих дій до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності, що відповідач або інша особа  здійснить збирання та реалізацію врожаю соняшника та кукурудзи на підставі спірного договору, правомірність якого за приписами   Цивільного Кодексу України   презюмується, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб буде свідчити про його неспіврозмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін у справі.

Господарський суд Миколаївської області акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Приймаючи судові рішення, суд дотримується принципів змагальності та рівності сторін, які є одними з основних складових поняття «право на справедливий суд». Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України учасники справ мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.